Навчальний рік 2022/2023 в Україні — ще одне випробування як для учнів та їхніх родин, так і для вчителів. Діти вже напрактикувалися читати підручники та робити домашні завдання під час тривог в укриттях минулого року, хоча це й не найкращий досвід. Коли часто лунає попереджувальна сигналізація, перебування у школі може змушувати учнів нервувати та більш емоційно реагувати на небезпеку. При увімкненні сигналізації одні діти можуть підхоплювати панічну поведінку інших і цим уповільнювати переходження до укриття. Тому надважливо, аби вчителі спокійно ставилися до надмірної тривожності учнів та вміли швидко заспокоїти їх. А батькам не варто сварити дітей за надмірне хвилювання. У родині має бути налагоджене відверте спілкування, яке допоможе вчасно побачити проблеми школяра і допомогти йому.
Наведемо декілька кроків, які батьки можуть зробити для мінімізації власних побоювань та дієвої допомоги школярам. Поговоримо про прийоми психологічної самодопомоги, які стануть у пригоді дітям. Це дозволить швидше пристосуватися до нових шкільних реалій.
А) На постійному зв’язку з педагогами та шкільною адміністрацією
Не треба залякувати дитину, але і прикрашати реальність теж недоцільно. Бажано батькам особисто відвідати укриття у школі разом з дитиною. Завдяки знанням алгоритму дій у разі оголошення тривоги учні будуть себе психологічно краще почувати.
Дитина має отримати чіткі настанови та вивчити порядок дій — що треба взяти з собою, куди йти, кому телефонувати під час повітряної чи ракетное тривоги. Також треба обговорити, як діяти школяру, якщо сирена про небезпеку заскочила його у вбиральні чи їдальні.
Спільні зусилля, докладені батьками та педколективом, сприяють ефективній та менш травматичній адаптації до нових умов. Родині варто розглянути усі можливі форми навчання з урахуванням психологічного та фізичного стану дитини, а також отримати відповідь від адміністрації школи стосовно заходів безпеки, імплементованих у навчальний процес.
Також не буде зайвим поцікавитися, чи заплановані консультації психолога, факультативні зустрічі з іншими фахівцями, що можуть допомогти учням подолати страхи.
Б) Спілкування і добрі відносини у колективі, які необхідні для соціалізації
Прикро, але деякі маленькі громадяни України вже встигли отримати травматичний досвід. Вчителі мають врахувати цей факт та допомогти таким учням соціалізуватися, позбутися внутрішньої напруги. Звісно, приділяти надмірну увагу дитині з психологічними проблемами не слід, адже така нібито турбота може навіть сприяти укоріненню нездорового стану. Якщо дитині важко опанувати якісь завдання, чи вона відмовляється приймати участь у якихось масових заходах, наполягати не варто.
А що робити? Наприклад, можна з’ясувати, чим захоплюються такі школяри, що їх найбільш цікавить. Обережно, з урахування фізичного стану, запропонувати факультативні заняття, залучити до спільних ігор з однокласниками, дружнього спілкування поза уроками.
В) Спостереження за настроєм дитини
Всі ми різні, тому кожен переживає травми на свій лад і адаптація проходить по різному. Деякі учні, незважаючи на попередній досвід, безболісно повертаються до навчання у школі. Для інших нові умови і правила у навчальному процесі, зміна місця проживання, школи, друзів стають серйозним випробуванням. Дуже важливо, щоб у період звикання до нових обставин підтримували батьки і вчителі.
Звичайно, вплив батьків вагоміший. Навколишній світ та свою безпеку дитина оцінює через поведінку та емоційний стан батьків. Якщо тато й мамо спокійні та поводяться зважено, то й учень буде наслідувати таку поведінку.
Дітям молодшого шкільного віку, можна дозволити взяти з собою до школи якісь невелику улюблену річ, іграшку. Дрібничка може сприйматися малюками як оберіг, заспокоювати під час перебування в укритті. Але школяр має розуміти, що відволікатися під час навчання не можна, бо інакше наступного разу іграшку доведеться залишити вдома.
Слід відрізняти посттравматичний стрес від криз перехідного підліткового віку. Якщо це саме психотравма, її прояви не зникають чи посилюються варто шукати допомоги спеціаліста.
Г) Вправи з психологічної самодопомоги
При спостереженні за дітьми батьки можуть виявити емоційну нестабільність, панічні атаки, нав’язливі думки, поганий сон, підвищену втомлюваність та проблеми з концентрацією уваги. Можна спробувати практикувати прості, проте дієві вправи, що направлені на подолання цих неприємних станів. Наприклад, будуть корисними нескладні фізичні руханки, прогулки на свіжому повітрі, рухливі ігри, танці, повільне дихання, прибирання у оселі. Навіть проста склянка води чи соку, може відволікти увагу і повернути учня до комфортного самопочуття.
Не нехтуйте цими, на перший погляд, банальными вправами. Вони перевірені на практиці і добре відволікають, заспокоюють, покращують психологічний стан, не дають занурюватися у переживання. Вчителям варто спробувати робити такі невелички паузи активності на уроці. Втрачений час буде компенсований підвищенням концентрації уваги, працездатності та гарним настроєм школярів.
Найголовніше — відверто спілкуватися з дитиною, показувати їй щиру цікавість до її справ. Тільки таким чином дорослі зможуть підтримувати довірливу стосунки, знати, як почувається школяр та чи потрібна допомога.
Д) У постійному пошуку додаткових педагогічних знань
Складні навколишні умови мають бути частково компенсовані правильною комунікацією з учнями. І тут прийде на поміч профільна література та інші джерела. Можна порадити інформаційні ресурсами МОН України, книгу Світлани Ройз «Ключі сили». Також багато фахових порад є у профільних телеграм каналах та вайбер спільнотах.
Дорослі мають зробити усе можливе, аби діти відчували їх підтримку, вірили, що кращі часи не за горами, були врівноважені й мали мотивацію до навчання. Хто йде, той дійде! Тож без сумніву батьки, вчителі та учні разом обов’язково впораються зі складним завдання отримання знань під час війни.